Четвер, 28.03.2024, 23:14
Вітаю Вас Простой прохожий | RSS
Музика та навчання - сайт Dj Kvinta
Головна » Статті » Інше - різне

Філософія
Філософія техніки

1 . людські способи освоєння природи: предметна діяльність, культура, історія, час.
Практика є людською чуттєвою діяльністю, предметною діяльністю, основною ознакою котрої виступає безпосередня чуттєва зміна предмета під час взаємодії людини і предмета природи. Предметна діяльність набуває ознак виробництва. При цьому використовуються різні засоби діяльності — матеріальні (знаряддя і т. п.), інтелектуальні (знання, прийоми мислення, розв'язання задач). Система штучно створених засобів діяльності становить техніку, яку можна поділити на техніку матеріальної і техніку духовної діяльності. Одним із показників суспільного процесу є розвиток техніки, її ускладнення, вдосконалення, поява нових її видів. Основні етапи цього розвитку:

знаряддя ручної праці (інструменти);

машини і механізми;

автомати.

Люди творять своє довкілля засобами культури, адаптуючись до нього. Способом пристосування до постійно змінного природного середовища

Своїм практичним ставленням до світу людина стверджує форми свого власного буття в ньому, створює свій особливий світ, відмінний від світу природи, опредметнює його, створює культуру. Культура в цьому вимірі постає як реальне узагальнення олюднення природи людською діяльністю, людина – як носій діяльності (і природна істота), як суб’єкт культури. Ті ж форми праці, осмислені з погляду етапів розвитку людини, є своєрідними формами культури. Таким чином, перше й вихідне визначення культури полягає в розумінні її як усього того, що створене людиною, на відміну всього того, що створене природою. Цим поняттям, так би мовити, проводиться своєрідна розмежувальна лінія між природним світом і світом соціальним, створеним людиною в результаті праці. "Перетворювати” природу, втілювати в ній свої цілі людина може і повинна за законами самої природи і з її допомогою. В цьому суть цілеспрямованого освоєння природи, її соціалізації, олюднення. Саме тому культура і постає як реалізація в природі людських цілей за законами самої природи. Вона – сфера освоєння, олюднення природи людською працею в інтересах розвитку самої людини. Глибинний зміст філософського розуміння культури в тому й полягає, що це поняття фіксує людське ставлення до природи, рівень загальнолюдської значимості речі (предмета), її здатності ніби випромінювати з себе людський сенс, прислуговувати людині як її власне відображення. Зведення всієї історії взаємовідносин природи і людства після його виходу з первісного стану до єдиного етапу без внутрішньої диференціації утруднює не лише розуміння становлення цієї взаємодії, а й головних причин сучасної глобалізації, а, отже, і шляхів та засобів її запобігання. Цікава періодизація, запропонована Г.В.Платоновим, який намагається вичленити провідний елемент, що визначає ставлення людини до природи:

• біогенний - адаптаційний, присвоюючий;

• техногенний - частково перетворюючий: а) аграрний;

б) індустріальний;

• ноогенний - системноперетворюючий.

Історія - це діяльність людей, котрі прагнуть реалізувати свої цілі, і все, що відбувається в ній - результат кожної конкретної людини, яка має інтереси, цілі і здійснює свій історичний вибір - іноді в екстремальній ситуації.

Час : Енгельс виділив такі основні періоди розвидку людства:

• дикість - період переважного присвоєння готових продуктів природи; штучно створені людиною продукти слугують, головним чином, допоміжними знаряддями такого присвоєння.

• варварство - період введення скотарства та землеробства, період оволодіння методами збільшення виробництва продуктів природи за допомогою людської діяльності.

• цивілізація - період оволодіння подальшою обробкою продуктів природи, період промисловості у власному смислі цього слова і мистецтва.

2. Техніка в контексті історичних типів цивілізації.

В наш час виділяють два основних типи цивілізацій: західний ("техногенна цивілізація”) і східний ("традиційне суспільство”). Західна цивілізація спирається на ідею антропоцентризму. Вона прагне до наукового, раціонального пізнання світу і його практичної зміни у власних інтересах, завдяки використанню техніки і технології. Однак, благі цілі того або іншого плануємого перетворення дуже часто не співпадають з його негативними практичними наслідками. Східна цивілізація, яка поділяє позицію космоцентризму, підкреслює особистісний, індивідуальний (а не загальнонауковий і технологічний, як на Заході) характер ставлення людини до світу. Людина повинна здійснювати "недіяння”, тобто діяти у згоді з природними процесами, не насилувати природу (Проте сучасна японська, корейська культури показують величезну обізнаність в сфері створення техніки і розробляються етичні питання щодо етики). Сучасні дослідження вбачають прогрес людства в синтезі досягнень культур Сходу та Заходу.

3.Історичні етапи розвитку техніки.

Техніка пройшла ряд етапів: етап зародження техніки – примітивна техніка, їй передувала пасивна техніка(каміння, палки). Техніка носила випадковий характер. Ортега : «Техніка випадку». Використання природних предметів, випадково наштовхується на потрібні рішення, новий засіб наче сам відшукував потрібну людину, арсенал був скромний, обмежений, людина не усвідомлює себе в якості суб’єктів діяльності, а отже у якості творця техніки. Там, де панує випадок темпи розвитку дуже низькі тому перший етап продовжувався сотні тисячоліть і завершується появою перших цивілізацій (Єгипет, Месопотамія).

Ремісницький етап(наука з`являється пізніше, ніж техніка ) – вироби стають чисельнішим, різноманітнішими. Техніка складніша, це приводить до появи ремісників, які поєднували у собі техніка і робочого, а також проектують цей об’єкт. Знаряддя праці є прямим додатком до людини, без л. вона нічого не варта. Л-на – рушійна сила, опора не на науку, а на традицію, досвід,навики.

Важливою віхою було винайдення парової машини(Уат) - паровий двигун – це відкриття відіграло важливу роль в машинній техніці, це призводить до попиту на інженерну діяльність. Відмінність машинної праці від ремісничої - полягає в тому, що сила людини замінюється машинною. Рушійна сила – машина, знаряддя праці робітнику не належать. Впровадження машин привело до оплачуваної праці, в результаті - безробіття. Машини – конкуренти робітників.

Із впровадженням інформаційної техніки повторюється історія звільнення робітників. Складний етап у середині 19 ст., не тільки мускульна сила відпадає, а й інтелектуальні здібності. Наука і техніка стають продуктом, формується велика наука – синтез науки, техніки і виробництва. Відбувається комерціалізація науки і техніки. Відзначається вузькою спеціалізацією, рабська залежність від техніки, збільшення безробіття; темпи розвитку надзвичайно великі, стають непередбачувані. Існує загроза зникнення планети.

4. Особливості сучасних проявів техніки.


Техніка постає як благо і уособлює в собі зло. Саме завдяки їй людство здобуває могутність і самостверджується, проте, водночас, торує стежку до самознищення (І НЕ ОБОВЯЗКОВО ФІЗИЧНОГО!!!!)

Техноцентризм! – л-ну вважають пристроєм; ідея людини-машини.

Вплив техн.. цінностей на свідомість л-ни (Ж.ЕЛЛЮЛЬ) – техніка постає як благо, цінність вищого порядку, а не просто як допоміжний засіб (як мало би бути) - Техніка перетворює засіб на мету.

5. Становлення та розвиток філософії техніки.

Ф-я техніки – одна із наймолодших гілок філ-ського знання. Вчені філософи не лише вважали, що ці проблеми не варті уваги, але й розглядали техніку як таку, що не є складовою предметного поля філософії. Однак деякі з них(напр. Арістотель) приділяли увагу техніці (як природознавці та винахідники). При цьому соціальні проблеми, породжені технікою, з давніх давен ставали предметом ф-кої рефлексії (Лао-ци вже у 6 ст. до н.е. засуджував використання нових знарядь праці, тобто технічний прогрес) але тут досліджувалося саме сус-во, а не техніка як самостійний феномен. І лише з усвідомленням того, що техніка в сучасному сус-ві є однією із загальних детермінант, виникає справжня зацікавленість у філ. дослідженні власне техніки.

Перші праці присвячені філософському розумінню проблеми техніки, вийшли в світ понад 100років тому. Книгу філ-фа антрополога Е.Каппа «Засади ф-ї техніки», яку й прийнято вважати початком систематичного ф-кого опанування проблем техніки надруковано у 1877р. Пізніше у Франції Еспінас розробив загальну теорію техніки, що спиралася на ф-кі засади і категорії. На межі 19-20 ст. виходять праці відомого рос. Інженера П.Енгель-Мейєра «Теорія творчості»1910, «Ф-я техніки» 1913р., а також італійських філософів, які розробляли технічну проблематику. Однак, це були окремі тех.. дослідження.

До Другої світової війни внесок техніки в цивілізацію лише оптимістично схвалювався, а безперервний тех.. прогрес здавався чимось навіки даним і таким, що утверджує ідею панування людини над природою. Справжня зацікавленість у ф-кому тлумаченні проблем техніки почалася з всесвітніх ф-ких конгресів у відні(1968), у Варні(1973р), та в Дюссельдорфі(1978). З того часу кількість друкованих праць , присвячені цій проблематиці, почала стрімко зростати, хоча і пізніше висловлювалися сумніви щодо філ.-ких проблем техніки.

Лише з усвідомленням суперечності між традиційною ідеєю наскінченого прогресу та близькістю «меж зростання», характерної для 60-х років 20 ст. ф-я техніки виразно утверджується як окрема гілка ф-кого знання.

6. Техніка як об`єкт філософського дослідження .

Техніка 20-21ст. є об’єктом вивчення найрізноманітніших дисциплін, їхня кількість постійно зростає. Історію техніки цікавить тільки минуле, філософія має здійснити філософську рефлексію, основний принцип – діалектичний метод. В сер. 20 ст. з`явилась філософія техніки, вона досліджує феномен техніки в цілому, не тільки місце техніки, а й її місце в суспільному розвитку, приймає до уваги широку перспективу розвитку,увага та роль до значення техніки в цивілізаційних процесах. Філософія техніки займається питанням, що таке техніка. Об`єктом філософії техніки є техніка, технічне знання, діяльність як феномен культури. Е.Капп став засновником філософії техніки.

7. Гуманітарно-соціологічний напрям у філософії техніки Маркс, Елюль, Франкфуртська школа.

Теорія техніки набуває рис гуманітарного підходу, вона характеризує техніку як феномен культури. Принцип пріоритетності гуманістичного начала над технічним, він не являється самоочевидним і достатнім. Маркс – проблема техніки у «Капіталі».Зафіксував входження машин у життя суспільства. Техніка – це посередник між метою і людиною, вона ставить мету і її досягає. В структурі праці є три складові:1)Соціальна діяльність; 2)процес праці; 3) засіб праці. Рівень розвитку техніки показує рівень розвитку економіки. Вихідна точка – це робоча сила. Анатомія машини –двигун, знаряддя, основний компонент машинного пристрою. Але техніка несе і негативні наслідки.

Елюль «Етика відмови від влади техніки». Т-ка приводить до стандартизації життя, люди зобов’язані робити все те, що технічно повинно бути виконаним(заміна категоричного імперативу на антикатегоричний). Реальної альтернативи техніки не існує. Основні утопії складаються з політично- технічних революцій:

- Допомога країнам «третього» світу,

- добровільна відмова від влади і сили;

- Всесторонній розвиток знарядь. Людина повинна працювати не більше 2 год.

- Розподілення між всіма членами суспільства(матеріальний розподіл).

Потрібна перебудова в нас.

Франкфуртська школа (Маркузе, Адорно, Хабермас) – акцентують увагу на проблемі людини. Т-ка продукує фабрикацію, люди перестають бути неповторними, втрачають свою замість. Розвиток т-ки перетворюється у виробництво масової культури, втрачається унікальність і самостійність людини, відбувається перетворення на сіру масу.Маркузе стоїть на позиціях марксизму, раціонально намагається перетворити все в предмети розрахунку і тотального контролю. Техніка ств. міф про рівні можливості, демократичний порядок. Сучасна буржуазія через т-ку формує л-ну без жодних людських якостей. Одномірна л-на - конформістка особистість, пасивна л-на, це буття для речей, одягу, побутової техніки. Розглядає сучасне суспільство, як суспільство рабів. Адорно – розвиток т-ки соціально-детермінований, т-ка - спосіб прояву соціальної необхідності, все духовне має технічні елементи. Вимагає вирішення протиріччя між технікою і сусп..засобами. Говорить про новий етап освіти як ідеал. Хабермас формулює концепцію свободи і комунікативної дії, т-ка – результат розвитку культури. Концепція інструментального розуму, технічна раціональність перетворилася в панівну тотальну ідеологію.


8. Спекулятивно-умоглядний напрям ФТ (Ф.Дассауер, Е.Блох, М.Гайеггер)


Ф.Дассауер: у створенні Техніки л-на наслідує божественне творіння світу (як у відродженні); трактує винаходи не інакше як «продовження первісного Божого творіння», а техніку розуміє як «зустріч з Богом». Т. остаточно втрачає свої реалістичні обриси як суто людська творчість і, набуваючи однозначно містичний зміст, стає частиною релігійного досвіду. Е.Блох (твір «Принципи надії»): Сама матерія має в собі витоки нового (і творчість людини насправді є творчістю матерії). Намагається, як і Дассауер, намацати і виявити зв'язок між технікою і людської потребою.

Вони виносять витоки Т. за межі л-ни. Т. є самодостатньою, тому вони проти капіталізму, який грунтується не на потребах, а на прибутках. Л-на ставиться до природи як до своєї колонії, виснажує її. Таке ставлення не зникне, якщо лад капіталістичний.

М.Хайдеггер («Питання про річ», «Питання про Т.»): створюючи, людина виводить з Потаємного у Ясність, але вона не створює саму Потаємність, а відповідає на її виклик.Сама по собі Т. не є небезпечною. Небезпечною є невірне її використання. Однак «чим ближче ми підходимо до небезпеки, тим яскравіше починає світитися шлях до рятівного ...» . Ось так просто і нехитрих М. Хайдеггер втішає свого пригніченого техногенної цивілізації сучасника.

9. Антропологічний напрям у ФТ (К.Ясперс, Л.Мемфорд, Х.Ортега-і-Гассет).

К. Ясперс Т. – це здатність панувати л-ні над природою. «…техніка тільки засіб, сама по собі вона не хороша і не погана. Все залежить від того, що може бути нею досягнуто;…» Т. є засобом підкорення людини;л-на втрачає свою індивідуальність. Т для л-ни, а не навпаки! К. Ясперс цілком сподівається на усвідомлення людиною своєї власної сутності, яка має заступити шлях «безумству нелюдів», що можуть застосовувати техніку на зло і в остаточному підсумку перемогти його.

Л.Мемфорд Машини виникають як заперечення органічної природи. В іст. Розвитку: біотехніка – орієнт. на біол.. потреби л-ни, монотехніка – орієнт. на економ. експансію, Мегамашина - потужна соц. організація, яка спроможна підвищити людський потенціал ( технічні засоби). Завдання машин – звільнити своєю роботою л-ні час на роботу РОЗУМОВУ, яка буде сама вже по собі найвищою нагородою.

Ортега-і-Гассет «Повстання мас», «Роздуми про техніку». Є два типи дій: спрямованих на задов.. потреб біол-них і небіол.. потреб (технічні дії). Технічні дії призначені для того, щоб: а) щось винайти, б) забезпечити умови, необхідні для задоволення елементарних потреб і добитися цього мінімальними витратами і, нарешті, в) створити нові можливості і таким чином виробляти те, чого немає в людському оточенні. Імовірний занепад Т.: «... сучасна людина не знає, ким бути, і їй вже не вистачає уяви скласти сюжет свого життя ». А відсутність бажань, у свою чергу, обов'язково призведе до технічного застою, оскільки сама техніка в такому випадку «вже не буде знати, кому або чому їй служити». Х.Ортега-і-Гассет все ж розробляє свою техно-філософську концепцію в цілому на базі синтезу філософії життя і екзистенціалізму.

10. Поняття технології. Сучасна технологічна революція та її перспективи.

Техноло́гія (грец. τεχνη — майстерність, техніка; грец. λογος — (тут) передавати) — наука про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) розв'язання задач людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).

Загальний рівень розвитку технологій є важливою складовою культури, що істотно впливає на сталість розвитку економіки, відтак є однією з найхарактерніших визначальних рис цивілізації.

Серед інших технологій часто виділяють високі технології, які інтенсивно використовують найновіші наукові досягнення. Прийнято вважати, що такі технології є найбільш важливими з точки зору «забезпечення майбутнього» людства.

НТР – корінне якісне перетворення виробничих сил, корінна перебудова технічних основ матер. вир-ва на основі перетворення науки на лідируючий фактор вир-ва.

Основні риси сучасної науково-технічної революції:

1.Небувало швидкий розвиток науки, її взаємодія як з матеріальним виробництвом, так і іншими видами діяльності;

2.Універсальність, всеохопність: задіяння усіх галузей і сфер людської діяльності;

3.Надзвичайний прискорення науково-технічних перетворень: скорочення часу між відкриттям і впровадженням у виробництво, постійне старіння та оновлення;

4.Підвищення вимог до рівня кваліфікації трудових ресурсів: зростання наукоємності виробництва;

5.Військово-технічна революція: вдосконалення видів озброєння та екіпіровки;

ХХ – ХХІст.. є кілька лідируючих напрямків: електронізація, комплексна автоматизація, нові види енергетики, технологія виготовлення нових матеріалів, біотехнологія.

Проблема: НТР вимагає обдуманості та гострого відчуття моральності (в плані відповідальності) від науковців, що стоять в авангарді наукових розробок! (Геніальний Ейнштейн попереджав про те, що можна зробити, якщо не думаючи про наслідки усе глибше і глибше «копати» в атомному ядрі...).


Феноменологія і герменевтика

1.Поняття феноменології та феномену. Предмет феноменології.
Є 4 значення феноменології:

Нефілософське широке: це частина елітарних наук, що на основі простого спостереження постачає матеріал для теорії;

Нефілософське вузьке: це сукупність знань, що вивчає взаємозв’язок між різними явищами та фундаментальною теорією;

Філософське широке: це теорія, що лежить в основі емпіричного знання; це критична теорія, яка має встановити джерела ілюзії і навчитися відрізняти їх. Предмет:

визначити істинне і хибне у тому, що здається;

зясувати причини та обставини, завдяки яким виникає і змінюється те, що здається;

за І.Кантом – принципи чуттєвості (простір і час);

за Гердером – дослідження прекрасного у зовнішніх виявах (феномен);

за Фіхте – буття в свідомості;

за Гегелем – досвід свідомості.

Філософське вузьке: (за Гуссерлем) це дисципліна, предмет якої – опис спонтанно-смислового життя свідомості.

2.Ознаки феноменологічного стилю мислення.
1). Критицизм. Проявляється в антипсихологізмі (бо небезпека психологізму в сфері логіки полягає в тому, що раціональні закони виявляються відносними, а отже наукові дослідження не матимуть однозначних результатів), а також в намаганні аналізувати явища під кутом зору їх самоданності, очистивши від різноманітних нашарувань.

2). Прагнення до очевидності. Очевидним Гуссерль називає всіляке усвідомлення, яке характеризується відносно свого предмета самоданністю, без питання про те, чи є ця самоданність адекватною. Самоочевидність має бути аподиктичною (тобто не бути проблематичною). Будь-яка данність такою очевидністю початково не володіє – очевидною вона повинна стати в процесі феноменологічного дослідження.

3). Іманентизм (іманентний – внутрішньо притаманний предметам або явищам;протилежне трансцендентному) як шлях подолання класичного протиставлення суб’єкт-об’єкт. Гуссерль заперечує об’єктивне (незалежне від нашої свідомості), а значущістю наділяє лише те, що постало перед нашою свідомістю і так, як воно постало.

4). Трансценденталізм (протилежне за значенням індивідуально-емпвричному) означає, що вхідним пунктом всілякого пізнання постає суб’єкт, а також постає автономним джерелом своїх власних змістів і є очищеним від усіляких емпірико-чуттєвих елементів.

3.Поняття інтенціональності свідомості.
Інтенціональність – це спрямованість свідомості на предмет. Інтенція значення – це відношення до конкретного предмета.

Інтенціональний предмет – це предмет, що мислиться, а не чуттєво-речове та просторово-суще утворення. У Гуссерля самі предмети володіють здатністю бути інтенціональними.

1).Тільки інтенція робить певний вислів висновком.

2).Всі предмети та предметні зв’язки існують для нас тільки як єдності, що припускаються через певні акти свідомості та є результатом «припущення».

Найважливіші функції інтенціональності:

1.Конституювання предметів свідомості – завдяки інтенціональності змісти свідомості стають даностями.

2.Утримання єдності свідомості (пов’язує різні змісти предмету).

4.Феноменологіячна редукція та її типи.
Редукція – основний метод феноменологічної філософії. Функція редукції – зняти нашарування, які закривають від спостерігача «самі речі». Редукція передбачає, що весь природний світ «береться в дужки». Редукція не є запереченням світу чи сумнівом у його існуванні, а є радикальним зведенням свідомості до самої себе. Її типи:

1)Психологічна. На цьому етапі йде пошук досвіду у вигляді сенсу даного предмету. Цей тип має два моменти: 1.редукція є систематична і радикальна стосовно позицій, які прагнуть об’єктивації; 2.феноменологічне вбачання (інтуїція), аналіз і опис феноменів.

2)Ейдетична або «ідеація» передбачає сутнісне вбачання феноменів. Наслідок ідеації – ейдос. Ейдос – це чиста сутність, яка вбачається в феноменах. Одержане знання матиме хар-р апріорності та володітиме значущістю для всіх можливих предметів даного класу. Саме ідеація: гарантує пізнанню цілісність, адекватність і абсолютність;грає роль посередника між феноменологією та емпіричними науками.

3)Трансцендентальна –найглибший і найважчий етап. Її завдання – відкрити сферу «чистої» суб’єктивності. Світ набуває якості «мого» світу і першою стає певне «первісне Я» як пероджерело всіх ейдосів та феноменів.

Результат редукції – радикально очищена свідомість, яка конституює феномен світу як такого.

Тож природа відносна, а свідомість абсолютна; редукція виступає важливим підготовчим етапом для подальшого розвитку феноменологічного методу.

5.Феноменологічне конституювання
Гуссерль інтерпретував конституювання як «розкриття інтенціональних (спрямованих на предмет) зв’язків».

У конституюванні свідомість рухається шляхом наповнення та розширення деякої первиннішої схеми чи сітки уявлень. Конституювання є пасивне і активне.

Пасивне К.: поступове нашарування на первинну схему уявлень (приклад: місто, яке не знали достеменно).

Активне К.: коли після повної дезорієнтації ми зі значними зусиллями переорієнтуємося так, щоб наша теперішня модель виявилась вписаною в наш попередній світ.

6. Інтерсуб'єктивність як предмет феноменологічного аналізу
Інтерсуб'єктивність — філософське поняття, що означає 1) особливу спільність; 2) певну сукупність людей, установок, що характеризуються спільністю, і переконань; 3) узагальнений досвід представлення предметів.

Теорія трансцендентальної інтерсуб’єктивності Гуссерля в творах «Ідеї І», «Формальна і трансцендентальна логіка», «Картезіанських роздумах», «Феноменології інтерсуб’єктивності».

Конституювання Іншого: Гуссерль пропонує спочатку здійснити редукцію до моєї «примордіальної сфери», або «сфери самі стичної своєрідності, з якої виключене все те, що «дає специфічний сенс тваринам та людям як, так би мовити, я-подібним істотам». Цією ж редукцією виключаються всі визначення «феноменального світу, які своїм сенсом вказують на «Інших» як суб’єктів».

В межах цієї сфери безпосередньо схоплюються певні тіла (Korper), серед яких я знаходжу з єдиним у своєму роді позначенням МОЄ ТІЛО (Leib) і в цьому єдиному тілі я безпосередньо господарюю. Тобто трансцендентальне ego виявляє власне тіло як психофізичну єдність (Leib), шо відрізняється від всіх решта. Інше Я постає перед нами як інше тіло. Спочатку воно володіє статусом Korper, але потім трансцендентальне ego наділяє його статусом тіла Leib по аналогії зі своїм тілом. Дії, жести того іншого тіла інтерпретуються як аналогічні нашим діям вираження переживань іншого тіла як психофізичної єдності – Leib. Таким чином відбувається конституювання чужої суб’єктивності.

7.Різновиди герменевтики: релігійна, філософська, раціональна.
Релігійна Г. – це теорія та методологія тлумачення біблійних текстів; виникла в середньовіччі, руку до цього доклав сам Августин;)

Філософська Г.., за Г. Гадамером, своїм предметом має розуміння як універсальний феномен, а ще Г.Гадамер пропонує розглядати герменевтику не в якості навчання про метод і механізмів розуміння, а як вчення про буття, як онтологію. Гадамер залишає за кожним інтерпретатором не тільки здатність, але необхідність особистісного прочитання тексту, його переосмислення і переоцінки, або "переписування. Досвід "Я" стає відправною точкою формування горизонту - горизонту розуміння.

Раціональна герменевтика: і метод і предмет гуманітарного знання відрізняється від методу і предмету в природних (точних) науках; тим не менш, у них діють специфічні раціональні критерії якості (інтерпретація може бути вірною або помилковою, більш-менш повної, адекватної і т. д . - тобто є формою знання).

8.Історичні етапи становлення герменевтики.
Герменевтика як методологія витлумачення текстів і як спосіб філософування відштовхуються від джерел, які називають своїми попередниками Ф.Шлеєрмахера та В.Дільтея.

Перші герменевтичні дослідження – софісти та Арістотель. За часів поширення християнства герменевтика розроблялася як мистецтво тлумачення біблійних текстів. Зокрема в Августина є праця «Християнська наука, або Засновки священної герменевтики та мистецтва церковного красномовства». Августин визначає категорію «розуміння», принцип розуміння знаків щодо певного контексту, принцип конгеніальності (співмірності творчих потенціалів дослідника та автора тексту), початки принципу «герменевтичного кола».

Термін «герменевтика в Новий час вперше вжив Й.Дангауер. Проте герменевтика ще не постає як окрема наука, бо їй бракує універсальності, якої їй надають подальші розробки загальної герменевтики Ф.Шлеєрмахера та В.Дільтея.

Загалом історичні корені це:

Герменевтичні ідеї античних, елліністичних та римських авторів;

Християнська екзегетика;

Протестантський аналіз Св.Письма(Мартін Флуціус Ілірійський);

Юридична герменевтика (Гуго Гроцій);

Ідеї В.Гумбольдта, Ф.Аста, А.Бьока;

загальна герменевтика Ф.Шлеєрмахера та В.Дільтея.

9.Основні поняття філософської герменевтики.
Герменевтичне коло, герменевтична дуга.

Розуміння – це, за Гадамером, різновид кола (яке має назву Герменевтичне коло). Коло має таку структуру, що повторюється, де всіляка нова інтерпретація посилається на передрозуміння і покладається на них (йде нашарування наступних шарів на попередні).

Розуміння залежить від інтерпретатора, а не від змісту тексту смислу слів і їхніх зв’язках. Інтерпретація – продукування нових смислів. Але при інтерпретації необхідно брати до уваги традицію (старі смисли),яка чинить перепони розумінню і цим відрізняється від пердсудів.

П.Рікер пропонує герменевтичну дугу (як інтерпретацію герм. кола). Її суть: як тільки об’єктивне значення тексту звільняється від суб’єктивних намірів автора, стає можливим багатократне тлумачення, тобто, таким чином, значення витлумачується не тільки згідно з авторським світоглядом, але й згідно зі значенням світогляду читача.

10.Взаємозв'язок феноменології та герменевтики, їх перспективи.

1. Основою синтезу герменевтики та феноменології є традиційна формула «розуміння – це осягнення смислу».

2.Спільне неприйняття психологізму,зокрема, Г.Шпет – вважав, що смисл слова, висловлювання, тексту є об’єктивний і може бути пізнаний непсихологічними методами. Герменевтика, за Г.Шпетом, повинна орієнтуватися, в першу чергу на логічні та феноменологічні методи, а також історичні методи, які є другорядними, але аж ніяк не на психологічні.

3.Подібно до того, як феноменологія намагається побачити ейдос (чисту сутність) предмета шляхом знімання різноманітних нашарувань, так і герменевтика прагне зрозуміти текст як об’єктивне, відмежувавши його істинний смисл від усіляких психологічних, соціальних, історичних нашарувань.

Для такого синтезу герменевтики та феноменології найбільше зробили М.Хайдеггер, Г.Гадамер і П.Рікер.

На початку нового тисячоліття людство зазнає колосального впливу науки й техніки. Попри позитивні наслідки цього впливу, він побічно спричиняє й тенденції духовного занепаду («культурного нігілізму») цивілізації. Загальновідомою є деградація традиційних цінностей і становлення нових пріоритетів. Яскраво вираженою постає потреба особистості у інтерпретації вже відомих та нових феноменів, що є свідченням актуальності розвитку феноменології та герменевтики.

Категорія: Інше - різне | Додав: djkvinta (21.05.2012)
Переглядів: 2774 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Адміністрація
Пишіть
Ваші пропозиції,
чи питання
на
e-mail: kvinta77777@gmail.com
РАДІО Dj Kvinta
RADIO MELOMAN
СЛУХАТИ
Категорії розділу
Навчання [40]
Шпаргалки, підготовка до екзаменів, статті
Реклама - Ваші повідомлення [0]
Інше - різне [73]
Філософія (СПЕЦІАЛІСТ) [0]
Пошук
Наше опитування
Який стиль музики вам найбільше подобається??
Всього відповідей: 185
Друзі сайту
Статистика

Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz