Середа, 20.09.2017, 13:03
Вітаю Вас Простой прохожий | RSS
Музика та навчання - сайт Dj Kvinta
Головна » Статті » Інше - різне

МВР
22.Методичні рекомендації до висвітлення вступного теоретичного матеріалу з релігієзнавства: - релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна; - релігія в житті людини і суспільства.

Релігієзнавство як наука(виклад здійснюється тезисно ).

Релігійні самосвідчення як перші елементи знань про релігію. Місце священних міфів (усних релігійних переказів) та святого письма, віросповідних символів та маніфестів, богословських систем та тлумачень в науковому розумінні проблем релігії. Досягнення і недоліки релігійно-богословського дослідження та вивчення релігії.

Становлення релігієзнавства як окремої галузі наукових знань. Засновники науки "Релігієзнавство” (Science of Religion) та видатні дослідники проблем релігії. Особливості марксистського релігієзнавства.

Головні розділи сучасного релігієзнавства: Загальне релігієзнавство, Філософія релігії. Історія релігії, Психологія релігії, Феноменологія релігії. Соціологія релігії, Демографія релігій, Географія релігій.

Релігієзнавство як навчальна дисципліна(виклад здійснюється тезисно ).

Усталені, дискусійні та проблематичні положення релігієзнавства в навчальному курсі. Проблема поєднання наукових знань з релігійними (чи атеїстичними) переконаннями викладача і студента. Релігійний, нерелігійний, світський і атеїстичний підходи до висвітлення проблем релігієзнавства. Гносеологічне, історичне і соціологічне вивчення та висвітлення релігії. Вичленування релігіезнавчих проблем з філософських концепцій та явищ культури. Місце богословських та атеїстичних витлумачень наукових знань в релігієзнавстві.

Структура навчального курсу релігієзнавства. Особливості та міра вивчення класичних джерел з релігії, релігієзнавства та атеїзму в навчальному курсі. Процес вивчення, засвоєння та атестація знань студентів з курсу релігієзнавства.

Релігія в життєдіяльності особи та суспільства.( виклад здійснюється тезисно )

Місце релігії в історії та культурі людства. Значення релігійності та знання релігії в життєдіяльності особи. Сучасні віруючі, невіруючі (агностики) та атеїсти: кількістні та якісні характеристики. Ставлення молоді, зокрема - студентів до релігії (Історичні, психологічні та соціологічні свідчення).

Місце вивчення релігії в системі підготовки інтелігента – спеціаліста вищої кваліфікації.

З історії вивчення релігії в навчальних закладах. "Закон божий” і законовчителі в царській Росії. Місце та характер висвітлення проблем релігії в радянських навчальних закладах.

Місце наукових знань про релігію в духовному світі інтелігента. Обов'язкові курси та факультативи з проблем релігії в навчальних закладах сучасного світу. Курси богослов’я.


23. Особливості ознайомлення студентів з первісними віруваннями.

Студентів спершу слід ознайомити із зародженням у прадавніх людей вірувань та релігійних уявлень. Наприклад, виникнення релігії у прадавніх людей можна пояснити наступним чином : Дослідження стоянок архантропів показує на наявність у них віри в надприроднє. Стародавні поховання показують для нас на наявність віри у людей кам*янного віку.

Їх можна розділити на слідуючи типи:

1) Поховання в землі ;

2) Під гротами ;

3) Під критими алеями ;

4) В вирубанних гротах ;

5) Кам*яних ящиках.

Пізніше варто перейти до конкретики і згадати Автохтонні(тобто корінні для певного населення , країни , території) релігії туземних народів Африки, Азії, Австралії та Америки. Особливо детально висвітлити : анімізм( anima -душа ) - віра в існування у оточуючих обьектів та процесів надприродніх двійників . Одним з проявів анімізму є шаманство . , тотемізм( totem - його рід ) - віра в зв'язок ( кровний ) з якоюсь твариною або рослиною . фетишизм( fetico - чаклунство ) - поклоніння бездушним предметам матеріального світу . Їм приписуються надприродні властивості; шаманство- сукупність уявлень і дій викликаних вірою у здатність професійніх службовців культу бути посередниками між людьми та духами .

Розповісти про залишки елементів родоплемінних релігій в сучасних національних та світових релігіях.

Також можна згадати про Рун віру як спробу відродження релігії стародавніх слов'ян в сучасній Україні.


24. Актуальні акценти у вивченні студентами розділу «національні релігії».

При викладанні студентам розділу «нац. рел.» варто закцентувати увагу на таких актуальних аспектах :

Індуїзм.

Попередники індуїзму: ведизм і брахманізм. Священні книги індуїзму: Веди, Упанішади, Махабхарата, Бгагаватгіта. Організаційна і віросповідна множинність індуїзму. Структура індуїзму: поліморфізм, культ трійці верховних богів; вішнуїзм, шіваїзм. Основні поняття і концепції світогляду індуїзму: сансара, карна, перевтілення душ, касти, політеїзм. Культ індуїзму; храми, святі місця, тантризм, ритуальні танці. Місце індуїзму в соціально-політичному житті Індії. Індуїзм за межами Індії. Кришнаїзм;

Конфуціанство і даосизм.

Конфуцій і Лао-Дзи як філософи, вчені і засновники національних релігій Китаю. Особливості віровчення, культу та структури конфуціанства і даосизму. Конфуціанство і даосизм в системі національної культури та соціально-політичному житті китайців. Конфуціанство і даосизм за межами Китаю в сучасних умовах;

Сінтоїзм.

Сінтоізм - національна релігія японців. Походження сінтоїзму; елементи первісних релігійних культів і буддизму в сінтоїзмі. Віровчення сінтоїзму. Священа книга "Кодзікі". Богиня сонця Аматиресу. Культ в синтоїзмі. Синтоїзм храмовий, домашній і народний. Культ імператора. Сінтоїзм в політичному житті Японії. Сучасний стан синтоїзму;

Іудаїзм.

Іудаїзм як національна релігія євреїв. Походження іудаїзму Трансформація іудаїзму політеїстичного в іудаїзм монотеїстичний. Віровчення іудаїзму: богообранність єврейського народу; Тора, Танах (Біблія Старого Завіту), Талмуд. Культ іудаїзму, його свята та обряди. Структура іудаїзму: раввінат; іудаїзм ортодоксальний, консервативний та реформований. Рух "Євреї за Ісуса Христа". Хасидизм. Іудаїзм - державна релігія Ізраїлю.Іудаїзм в Україні в минулому і зараз.І т. д. і т.п.


25. Вивчення студентами розділу «Світові релігії». А)Буддизм Б)Християнство (православ’я, католицизм, протестантизм) в) Іслам.

При вивченні студентами розділу «світові рел.» варто закцентувати їхню увагу на таких аспектах:

Буддизм.

Виникнення і поширення буддизму. Місце і роль Сідхартхи Гаутами (Сак'я Муні, Будди) в буддизмі. Вихідні положення (аксіоми), логіка віровчення і головні догми буддизму. Чотири благородні істини, вісімковий шлях спасіння, 10 гріхів та 10 благочесть в буддистському світогляді. Сансара, закон карми. нірвана. Сансарін хурде. Будди, бодісатви і боги буддизму.

Організаційна структура буддизму. Секти в буддизмі. Хінаяна і махаяна. Ламаїзм. Дзен-буддизм. Духівництво, чернецтво і монастирі.

Культ в буддизмі. Реліквії та святі місця. Свята, обряди, богослужіння.

Буддизм в сучасних умовах. Буддизм і буддійська філософія. Буддизм і культура народів, що сприйняли буддизм.

Християнство.

Християнство серед релігій світу. Християнство - релігія монотеїстична і світова (космополітична, міжнародна). Християнство - вищий рівень розвитку релігії. Релігійні, ідеологічні та адміністративні інститути християнства. Головні напрямки християнства. Вплив християнства на культуру християнізованих народів.

Вихідні посилки (аксіоми), логіка релігійної віри та головні догмати християнства. Ідея Бога в християнській релігії. Співвідношення світу і Бога за віруванням християн. Мета і смисл життя людини. Спаситель і спасіння. Протирічливість християнського вченні про шляхи спасіння (вірою? добрими справами? обраністю? Слухняністю церкві?) як ідеологічна передумова поділу християнства на взаємноворогуючі церкви та секти. Християнське вчення про складові частини людини (дух, душа, тіло). Потойбічне життя: рай, пекло та чистилище. Кінець світу (Страшній суд. Армагеддон, Новий Єрусалим). Пророки, пророцтва і чудеса в християнстві.

Виникнення та становлення християнства.

Християнство первісне.

Місце і час виникнення християнства. Первісне християнство як одна з сект іудаїзму. Іудейський мессіанізм як одне з джерел первісного християнства. Ісус Христос як один з іудейських Месій початку нашої ери. Логії Ісуса Христа. "Апокаліпсис" - найдавніший документ про релігійні вірування первісних християн. Діалектичне ставлення первісного християнства до римського поневолення євреїв. Загальні риси устрою та діяльності первісного християнства.

Християнство раннє.

Вихід християнства за рамки іудаїзму. Початок формування християнства як космополітичної, світової релігії. Зріст позаіудейських елементів в ранньому християнстві. Петринізм і паулінізм в ранньому християнстві. Послання апостола Павла як початок формування специфічно синтетичного, - християнського віровчення. Статут діяльності інституту проповідництва ("Дідахе"). Вирішальна роль духівництва в процесі формування та становлення християнства. Євангелії та формування кодексу книг святого письма. Історичне і міфічне в євангельских розповідях про Ісуса Христа. Переслідування християн і завоювання християнством Римської імперії.

Християнство церковне.

Розвиток християнства під керівництвом Отців та Учителів церкви. Іудейська Біблія, вульгарна філософія греко-римського світу та культи релігій Сходу як головні джерела направленого формування християнського віровчення. Помісні та Вселенські собори. Формування християнської церкви. Символ віри християнства. Добір книг до канону святого письма. Розвиток християнського культу. Зміна правового статусу християнства. Християнство - державно-панівна релігія Римської імперії. Утворення автокефальних східних православних церквів (малабарська, арм'яно-григоріанська. ефіопська, коптська, сірійська). Розпад Римської імперії (395 р.) та розкол церквів (1054).

Православ'я як різновид християнства.

Історія формування та географія поширення православ'я. Існуючі назви православ'я та їх зміст. Самовизначення православ'я як єдиної, святої, апостольскої, істиної і спасаючої церкви. "Поза православною церквою немає спасіння". Місце святого письма і святих переказів ("священного послання") в православному віровченні. Авторитет святих Отців та Вчителів церкви. Екклесіологія (вчення про церкву, про екклесію) та вчення про хіротонію ("рукопокладання", висвячення духівництва) в православ'ї. Євхарістичне та молитовне спілкування в православ'ї. Особливості православного культу: молитви, богослужіння, таїнства, обряди; храми, ікони, оберіги, святі місця; свята і пости. Православ'я в побуті віруючих.

Організаційна структа православ'я. Вселенське православ'я. Авторитет чотирьох східних (апостольських) патріархів. Автокефальні церкви. Церкви автономні. Церкви неканоничні. Православ'я в сучасній ейкумені (сукупність місць проживання людей),

Католицизм як різновид християнства.

Історія утворення та географія поширення католицизму. Назви католицизму. Самовизначення католицизму як єдиної, вселенської (" католікос " - повсюдний, у всьому світі), святої і спасаючої церкви. Особливості католицького християнства. Місце папи в католицизмі. "Без папи немає спасіння''. Духівництво і чернечі ордена в католицизмі. Культ в католицизмі. Структура адміністративного устрою католицизму. Уніатські католицькі церкви. Розкольницькі течії в католицизмі. Старокатолицизм. Сучасні опозиційні рухи. Тейярдизм. Голадський катехизис Герберта Кюна. Ліві католицькі рухи (Брат Бретто і Фідель Кастро). Марианство.

Протестантизм як різновид християнства.

Соціально-історичні та ідеологічні причини появи протестантизму. Лютеранство, кальвінізм і англіканство - основні напрямки початкового протестантизму. Ідейні та соціальні причини наступного розгалуження в рамках основних течій протестантизму. "Пізній протестантизм".

Особливості протестанського віровчення. Антипапізм та антикатолицизм - загальна риса всіх протестантских напрямів та течій "Повернення" до біблійного християнства- Лозунги: "Лише святе письмо'' (Solus scriptae) і "Лише вірою" (Solus fidae) в протестантизмі. Багаточисельність сучасних протестантських церквів і сект. Екуменічний рух.

Іслам.

Історія виникнення та процес формування ісламу. Вплив християнства, іудаїзму та політеїстичних релігій арабів на формування ісламу. Магомет як засновник ісламу і пророк Аллаха. Особливості та система віровчення ісламу. Коран - святе письмо іслам. Специфіка ісламського монотеїзму. Культ в ісламі. Обряди, свята, богослужіння та святі місця ісламу. Шахада - "п'ять стовпів ісламу".

Організаційна структура ісламу. Духівництво і віруючі. Сунізм, шіїзм та ісамаїлізм. Школії (мазхаби) і ордена в ісламі. Суна і шаріат. Секті в ісламі. Суфізм. Вахабізм.

Іслам в сучасних умовах. Суна і шаріат. Всесвітні організації ісламу. Іслам в Україні.

26. Пріоритетні положення навчальних тем: «Тенденції розвитку релігії і церкви в світі та Україні»; «Нетрадиційні релігійні організації»; «Умови забезпечення свободи совісті і віросповідання». (Треба дописати)



Пріоритетні положення до теми «Умови забезпечення свободи совісті і віросповідання»

"Свобода совісті" - слова і поняття. Місце свободи совісті в системі демократичних свобод.

Складові свободи совісті. Відокремлення церкви від держави і школи від церкви. Свобода вибору, зміни і відмови від релігії. Свобода пропаганди, наукового дослідження і критики релігії. Соціальне, юридичне, економічне та ідеологічне забзпечення свободи совісті.

Специфіка марксистського розуміння свободи совісті. Декларація і міра реальної свободи совісті в роки Радянської влади. Форми і наслідки порушення свободи совісті в радянський період.

Законодавство про свободу совісті.

Міжнародні правові документи про свободу совісті.

Свобода совісті як міжнародна правова проблема. Органічна єдність права на свободу думки, совісті, релігії та переконань.

"Всезагальна Декларація прав людини" (статті:1,2,18,19). "Конвенція про боротьбу з дисримінацією в галузі освіти" (1962) про вивчення релігії з школі, "Міжнародний пакт про громадянські та політичні права" (1973) про свободу совісті. Проблеми свободи совісті в "Заключному Акті наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (Хельсінкі, 1975). "Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості" (1981) про свободу думки, релігії, совісті і переконань.

Конституції і законодавство країн світу про свободу совісті. "Акт про відновлення свободи релігії" (Restoration Act Freedom of Religion RAFR) в США (1993) та його вплив на релігійну ситуацію в світі. Міжнародні протести з приводу російського законодавства про свободу совісті.

Законодавство України про свободу совісті.

Ратифікація Україною всіх Міжнародних правових актів про свободу совісті. Конституційні засади свободи совісті в Україні. Додаткові правові акти, інструкції та розпорядження про свободу совісті в Україні.

Проблеми удосконалення законодавства про свободу совісті та юридично-правового вирішення конфліктних ситуацій, що пов'язані з релігіями та релігійністю в Україні. Про узгодження віровчення і діяльності релігійних організацій з інтересами держави та народу України. Про залучення релігійних організацій до діяльності політичних партій. Про традиційне віросповідання та державну церкву. Про військових капеланів. Про "Закон божий" в державних навчальних закладах. Про державну дотацію навчальним закладам релігійних організацій. Про повернення та перерозподіл храмів. Про канонічні аспекти релігійних конфліктів. Про місіонерство закордонних центрів. Про нові та тоталітарні секти.



30. Навчальний план викладання релігієзнавства у вищій школі: структурні компоненти. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН Кількість годин з теми :

Розділи nа тему з курсу: Всього Лекцій Семінарів

В С Т У П

Релігієзнавство як наука та навчальна

дисципліна. 2 2 -

РОЗДІЛ I

Загальне релігієзнавство.

1.Загальне релігієзнавство як наука. 2 2 -

2.Сутність, складові елементи та функція релігії. 6 4 2

3.Походження релігії та еволюція релігійних вірувань. 4 2 2

4.Специфіка і зміст релігійного світогляду: 8 6 2

а. Уявлення і поняття про надприродне;

б. Існування Бога: докази і спростування;

в. Місце святого письма в релігії. Біблія як

культурна пам’ятка і святе письмо;

г. Ланцюг релігійних вірувань від Бога до релігії,

до церкви, секти, релігійної громади, віруючого.

РОЗДІЛ II

Релігії народів світу.

1.Класифікація релігій народів світу. 1 1 -

2.Первісні форми релігії. 1 1 -

3.Релігії національні. 2 2 -

4.Релігії світові:

а. Буддизм. 2 2 -

б. Іслам. 2 2 -

5.Сучасні синкретичні, еклектичні та нові форми релігії. 2 2 -

РОЗДІЛ III

Християнство як світова релігія

1.Загальна характеристика християнства. 4 2 2

2.Виникнення і становлення християнства. 4 2 2

3.Головні напрямки християнства. 4 2 2

РОЗДІЛ IV

Релігія в Україні

1.Давні релігійні вірування східних слов’ян. 2 2 -

2.Запровадження християнства в Київській Русі. 4 2 2

3.Православна церква в Україні. 6 4 2

4.Греко-католицька церква в Україні. 2 2 -

5.Протестантизм в Україні. 2 2 -

6.Іудаїзм в Україні. 2 2 -

7.Іслам в Україні. 2 2 -

РОЗДІЛ V

Свобода, права і релігія

1.Релігія в соціально-політичному житті народів світу. 2 2 -

2.Свобода совісті як елемент демократичних свобод 4 2 2

3.Законодавство України про свободу совісті 2 2 -

____________________

Всього: 72 54 18

31. Робоча навчальна програма викладання релігієзнавства. Методичний аспект єдності аудиторії та позааудиторної роботи при вивченні релігієзнавства.



Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навмчок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу, втілювати виховний потенціал, генералізувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навкола провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і другорядного матеріалу, реалізувати міжпредметні зв’язки та ідею взаємозв’язку науки, практики і виробництва, формувати вміння і навички учнів з кожного предмета.

Основні розділи навчальної програми:

Пояснювальна записка, яка містить виклад мети навчання з певного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);

Зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин на кожну з них;

Обсяг знань, умінь і навичок (у їх різновидах) з певного предмета для учнів кожного класу;

Перелік унаочнень, літератури для учнів та методологічної літератури для викладачів;

Критерії оцінювання знань, умінь і навичок що до кожного з видів роботи.

До навчальних програм додають пояснювальні записки, що розкривають основні завдання викладання предмета, особливості організації й методів навчальної діяльності, форми зв’язку класної та позакласної работи, зміст практичних і лабораторних занять, систему вироблення вмінь і навичок як результат викладання предмета.

Важливу роль відіграє авторська модернізація навчальних програм залежно від нових методичних знахідок, науково-методичного прогресу і змін в соціальному житті. Так, на прикінці 80-х років минулого сторіччя виникла потреба внесення істотних змін до програм з російської та української літератури, коли було знято заборону на твори незаслужено витіснених з духовного простору письменників, розширено перелік сучасних авторів. Необхідність загального екологічного навчання і виховання значно змінила програму з географії.

Внесенням змін до програм займаються комісії, створені при Науково-методичному центрі Міністерства освіти і науки, до яких входять провідні вчені, спеціалісти-практики.

На основі навчального плану створюють навчальні програми, які розкривають зміст навчального матеріалу з кожного предмета і встановлюють послідовність його вивчення.

Навчальні програми затверджуються вищим державним органом (Міністерством освіти і науки України). Вони містять загальну характеристику змісту матеріалу з кожної дисципліни, розподіляють його за роками навчання і темами.

Навчальні програми часто зазнають змін: їх удосконалюють, розвантажують від другорядного і надто складного матеріалу, підвищують їх науковий рівень, забезпечують реалізацію міжпредметних зв’язків.


32. Аналіз чинних робочих навчальних програм з релігієзнавства (педагогічний досвід розробки). Компоненти робочої навчальної програми дисципліни.

Робоча навчальна програма є нормативним документом вищого закладу освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану.

У робочій навчальній програмі відображається конкретний зміст навчальної дисципліни, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби і форми поточного та підсумкового контролю.

До робочої програми входять: тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання тощо.

Робочі навчальні геограми нормативних і вибіркових навчальних дисциплін розробляються відповідними кафедрами (предметними або цикловими комісіями) і, як правило, затверджуються:

— із соціально-гуманітарних, психолого-педагогічних та загальноосвітніх дисциплін — проректором (заступником директора) з навчальної роботи;

— з фахових навчальних дисциплін і дисциплін спеціалізацій — деканом факультету (завідувачем відділення).

Навчальні програми, робочі навчальні програми разом з навчальними планами є основними документами, якими керуються факультети (відділення) та кафедри (предметні або циклові комісії) вищих закладів освіти в організації навчального процесу.


34. Ефективність використання електронних навчальних підручників. Типи електронних підручників з релігієзнавства.

Проблеми підготовки, змістовного наповнення та оцінювання електронних навчальних підручників, постійно приваблюють інтерес дослідників у галузі педагогіки, в останній час стають актуальними і для представників комп'ютерної науки та програмістів. Новим об'єктом уваги дослідників як у комп'ютерній, так і у педагогічній сфері стає електронний конкурент звичайного шкільного підручника, що з'явився в останній час. Мова йде про появу великої кількості так званих "електронних підручників", що починають застосовуватись при викладанні різноманітних предметів шкільного курсу.

Концепція електронного підручника певною мірою перебуває у стадії формування. Пропонуються різноманітні спроби означення цього поняття та окреслюються межі його застосування. Загалом під електронними підручниками мають на увазі і електронні книги (рідери), і структуровані й забезпечені посиланнями тексти, і документи різних типів, починаючи від допоміжних файлів і закінчуючи web-сторінками, що містять навчальні матеріали.

Власне, електронний підручник – це освітній продукт, який відрізняється від традиційного підручника на друкованій основі лише тим, що переглянути його можна лише за допомогою комп’ютера чи електронної книги; відповідає вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти і навчальним програмам.

Електронний підручник повинен, по-перше, розкривати предмет науки, даючи опис, пояснення, передбачення і прогнозування явищ, фактів, процесів, об’єктів і, по друге, розкривати сутність предмета вивчення, містить методичний апарат для вчителя та учнів.

Електронні підручники узагальнено поділяють на три типи: 1) відсканований паперовий підручник; 2) традиційний підручник з гіпертекстовими вставками; 3) спеціально розроблений електронний підручник. Незалежно від типу, в електронному підручнику має бути застосований принцип квантування, тобто навчальний матеріал має бути поділений на розділи, які так само – на модульні кадри з текстовою складовою та візуалізацією. Кожен модуль складається з теоретичного блоку, контрольних запитань з теорії, вправ і тестів, контекстної довідки тощо. Між собою модулі пов’язані гіпертекстовими посиланнями, щоб учень за принципом розгалуження міг оперативно переходити від одного модуля до іншого. Доцільно, щоб електронний підручник містив і графічний та ілюстративний матеріал.

Деякі електронні книги виробляють одночасно з підготовкою друкованого підручника чи виготовляють зі вже існуючих друкованих підручників шляхом сканування тексту, іноді з використанням спеціальних відкритих сканерів, які не пошкоджують оригінальне друковане видання. Найпривабливішим є формат «відкритого» підручника.

Використання електронних підручників з релігієзнавства перш за все економить час студента. Власне, електронний підручник – це освітній продукт, який відрізняється від традиційного підручника на друкованій основі лише тим, що переглянути його можна лише за допомогою комп’ютера чи електронної книги; відповідає вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти і навчальним програмам.


35. Проблема підготовки плану-конспекту лекції з релігієзнавства. Особливості використання електронних версій лекційних конспектів з релігієзнавства.

Значне місце у підготовці фахівців з вищою освітою належить лекціям. Лекція - чіткий, системний виклад окремої наукової проблеми або теми. Мета лекції полягає в допомозі студентам оволодіти методами самостійної роботи з підручниками, посібниками, першоджерелами. Лекція - один з найважливіших чинників в організації навчальної діяльності студентів.

Провідна роль лекції у викладанні навчальних дисциплін кафедри пов'язана з їх змістовим аспектом, організаційними засадами та методичними особливостями.

Основний зміст лекції становлять центральні методологічні, теоретичні і практичні проблеми. Розкривають у лекції не всі питання теми, а найважливіші, найсуттєвіші, що вимагають наукового обгрунтування.

Питання, що відображаються у плані лекції, не повинні виходити за межі змісту навчального предмету, відображеного у навчальній програмі. З іншого боку, їх вибір детермінується фактором адресату і цілями, які ставить перед собою викладач. На цьому етапі необхідно продумати, чітко сформулювати питання теми, розмістити їх в суворо визначеній, логічній послідовності.

План – це орієнтир лектора і слухача (курсанта, студента), оскільки точно визначає межі проблеми, теми. План може бути простим і розгорнутим. Простий план складається з кількох розділів. В розгорнутому розділи поділені на підрозділи (з дотриманням тих самих правил поділу). Підрозділи, особливо складні, можуть поділятися на пункти і підпункти.

Все це можна представити у вигляді чорнового варіанту плану або схеми лекції. Це ще не план в повному розумінні слова. Попередня схема – це методичний інструмент на час розробки теми, організуючий початок всієї підготовчої роботи. Попередній план містить викладення основних думок, показує, на які, орієнтовно, частини поділяється лекція, яка залежність і зв’язок її розділів. Практика показує, що не слід намічати великого кола питань.

В найбільш абстрактному виді такі плани складаються з трьох-чотирьох груп питань:

1. Загальні поняття, теоретичні положення, закономірності.

2. Історія предмету, питання, проблематика.

3. Суспільна практика, її аналіз, здійснення.

4. Задачі, перспективи, пропозиції, висновки.

При укладанні плану не можна нехтувати законами логіки. Відповідно до них тема лекції виступає як подільне поняття, а розділи є частинами поділу. Ознака, за якою проводиться поділ, називається підставою поділу.

Кожен студент (ну або майже кожен) коли-небудь пропускає лекції. Деякі роблять це з поважної причини, інші без такої. Наслідком цього є прогалини в знаннях з певних предметів. Зазвичай можна взяти лекції у одногрупників, але конспекти можуть бути зайняті. Виходом в такій ситуації послужать електронні лекції. При використанні електронних версій лекцій слід пам'ятати, що вони не зможуть замінити справжнього викладача, а лише допомагають навчанню. Як говориться, електронні лекції-не панацея від глибоких прогалин у знаннях, а лише доповнення до освітнього курсу.


36. Забезпечення єдності різних форм організації навчання.

Розгляд змісту навчання як цілісної структури диктує необхідність комплексної організації навчального процесу, органічної єдності різних форм навчання, взаємозв'язку лекційних, семінарських і практичних занять, поєднання навчальних занять та педагогічної практики.

Необхідність інтенсифікації навчально-виховного процесу з релігієзнавства, тобто більш ефективного вирішення завдань за порівняно нетривалий проміжок часу, вимагає сьогодні встановлення доцільного співвідношення різних форм навчальних занять з метою усунення непотрібного дублювання навчального матеріалу, подолання формалізму у викладанні релігієзнавства.

Традиційно використовувана комплексна форма навчання під час структурування змісту навчання — поєднання лекційних, семінарських і лабораторно-практичних занять та педагогічної практики. У такому разі складається циклова система вивчення релігієзнавства в процесі лекційних, семінарських і лабораторно-практичних занять, а також досягається органічний зв'язок навчальних занять та педагогічної практики. За такої організації вивчення релігієзнавства випереджає і надалі супроводжує практичну роботу студентів, вивчення кожної проблеми здійснюється комплексно, шляхом використання різних форм організації навчального процесу. На семінарському занятті закріплюють теоретичні знання, набуті на лекції.

Така поетапна конкретизація фундаментальних педагогічних проблем сприяє, з одного боку, творчому осмисленню релігієзнавчої науки, оволодінню глибокими релігієзнавчими знаннями, а з іншого — формуванню вміння застосовувати набуті знання на практиці.

Найбільш ефективними формами організації навчання є аудиторна і науково-дослідна (курсове і дипломне проектування). Дослідна робота надає пізнавальній (у процесі навчальних занять) та практичній (у процесі педагогічної практики) діяльності студентів пошуково-творчого характеру, формує в них уміння визначати актуальні релігієзнавчі проблеми, знаходити шляхи їх вирішення з метою досягнення позитивних навчально-виховних результатів. Для залучення студентів до дослідної роботи можна використовувати такі релігієзнавчі завдання:

• з добору релігієзнавчої літератури за певною темою, складання анотацій окремих першоджерел, їх реферування;

• з узагальнення і систематизації знань, набутих з різних джерел;

• спрямованості на встановлення міжпредметних зв'язків (наприклад, розглянути характеристику якогось поняття або категорії, що дається у філософії, соціології, психології, педагогіці);

Результати виконання таких завдань оформляють у вигляді наукових рефератів, доповідей, повідомлень з педагогічних проблем, конспектів лекцій, анотацій, рецензій, оглядів, звітів.


37. Інноваційні форми та методи викладання релігієзнавства.

Важливу роль у досягненні оптимальних результатів оволодінні необхідними знаннями, в професійній діяльності відіграють правильно підібрані форми та методи підготовки педагогів у системі особистісно орієнтованої освіти. Саме тому поруч з традиційними методами викладання релігієзнавства важливу роль відіграють іноваційні форми та методи.

До іноваційних методів викладання релігієзнавства можна віднести:

Проблемно-пошуковими методами є: дійові (рішення задач, побудова графіків); евристичні (бесіда, обговорення, дискусія); пошуковий (курсове проектування); дослідницькі (наукова праця, дипломне проектування); методи проблемного викладу навчального матеріалу.

Логічні методи включають індуктивний (від часткового до загального); дедуктивний (від загального до часткового); аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування.

Відомо, що для того щоб навчальний матеріал краще засвоювався, необхідно викликати інтерес до нього з боку студентів, а також реалізувати систему заохочення їх навчальної діяльності. Основними способами і прийомами мотивації навчання є висока педагогічна майстерність (професіоналізм, емоційність, красномовство), авторитет викладача, використання наочних засобів, об'єктивність оцінок, застосування рейтингової форми контролю тощо. Крім того, навчання може мотивуватися за допомогою ігрових форм і методів навчання.

Методи формування інтересу до навчання поділяють на методи інтелектуальної колективної діяльності й імітаційні.

Проблемне навчання — це така система методів, при якій слухачі одержують знання не шляхом запам'ятовування і завчання їх у готовому вигляді, а в результаті розумової діяльності з рішення проблем і проблемних задач, побудованих на основі змісту досліджуваного матеріалу.

Дистанційна освіта набуває все більшого поширення в Україні у зв'язку із впровадженням європейської моделі підготовки кадрів на основі підвищення змістовної ваги самостійної та індивідуальної роботи студентів. Згідно з концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні запроваджено наступні визначення елементів дистанційної освіти.

Дистанційна освіта — це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання. Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання. Педагогічні технології дистанційного навчання — це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів із структурованим навчальним матеріалом, представленим в електронному вигляді. Інформаційні технології дистанційного навчання — це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку.


38. Навчальна література: класифікація, функції. Критерії відбору учбових посібників. Рецензування навчального підручника. Послідовність й проблема ефективності СРС з підручником по релігієзнавству.
Конкретний зміст навчальних програм висвітлено в навчальній літературі - підручниках, посібниках, довідниках та ін.

Навчальний підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою та вимогами дидактики. Підручник за своїм змістом і структурою мас бути чітко спрямованим на виконання певних функцій : освітньої, розвивальної, виховної, управлінської.

І. П. Підласий виокремлює такі функції підручника:

Ø мотиваційна - передбачає створення таких стимулів для студентів, які б зумовлювали зацікавлення певним предметом зокрема і процесом навчання загалом;

Ø інформаційна - відображає дидактичні цілі та завдання навчання, описує зміст, визначає систему пізнавальних дій з матеріалом, форми кавчання та способи контролю;

Ø контрольно -корегувальна - передбачає можливості перевірки, самооцінки та корекції процесу і результатів навчання, а також виконання тренувальних завдань для формування необхідних умінь і навичок. Підручники мають відповідати певним вимогам:

ü містити матеріал високого рівня узагальнення і водночас конкретний ;

ü наводити наукові відомості, але бути доступними для студентів. враховуючи особливості їхніх вікових та індивідуальних показників розвитку ;

ü бути інформативними і водночас лаконічними, пов'язувати навчальний матеріал, із додатковою літературою, спонукати до самоосвіти і творчості ;

ü містити необхідні ілюстрації у вигляді картин, карт. схем, діаграм фотографій ;

ü формулювання основних положень, висновків мають бути гранично ясними і чіткими;

ü особливе значення має не лише доступність, а й проблемність викладу навчального матеріалу, здатність підручника розвивати пізнавальні інтереси учнів і стимулювати їхнє творче мислення.

Процес рецензування завершується підготовкою рецензії* (від лат. recensio — розгляд) — відзиву, висновку з оцінкою певного на-укового джерела (або джерел) та викладом зауважень, рекомендацій і пропозицій. Ця робота є доволі складною, відповідальною і вимагає від рецензента, окрім достатнього вільного часу, не тільки високого професіоналізму, але й сформованості та досконалості багатьох прак-тичних умінь і навичок для забезпечення об’єктивності, якості, ґрун-товності й переконливості оцінювання. Свої вміння з рецензування найдоцільніше розвивати, працюючи за алґоритмічним приписом. Етапи рецензування:

1. Визначте предмет наукового аналізу (доповідь, реферат, жур-нальна стаття, твір-есе, автореферат, дисертація тощо).

2. З’ясуйте ступінь актуальності теми дослідження (для науки в цілому, певної галузі знань, розв’язання практичних завдань тощо).

3. Проаналізуйте зміст наукової роботи і з’ясуйте ступінь її но-визни й оригінальності у розв’язанні певних питань, проблем тощо.

4. Встановіть достоїнства рецензованої роботи в контексті її тео-ретичного й практичного значення та зазначте конкретні сфе-ри доцільного використання матеріалів і результатів її.

5. Схарактеризуйте виявлені недоліки та прорахунки в рецензо-ваній роботі за обов’язкової умови — аргументувати свої за-уваження.

6. Подайте об’єктивно, лаконічно, ясно й чітко загальну оцінку роботи.

7. Сформулюйте висновки з урахуванням виду та жанру рецен-зованого наукового джерела, його мети й поставлених авто-ром завдань.

8. Перевірте записаний текст рецензії на узгодженість між зміс-том і формою та на відповідність чинним мовним/мовленнє-вим нормам.

9. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи.

10. Відредагуйте (у разі потреби) текст рецензії.

Категорія: Інше - різне | Додав: djkvinta (15.01.2012)
Переглядів: 804 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Адміністрація
Пишіть
Ваші пропозиції,
чи питання
на
e-mail: kvinta77777@gmail.com
РАДІО Dj Kvinta
RADIO MELOMAN
СЛУХАТИ
Віджет
Категорії розділу
Навчання [40]
Шпаргалки, підготовка до екзаменів, статті
Реклама - Ваші повідомлення [0]
Інше - різне [73]
Філософія (СПЕЦІАЛІСТ) [0]
Пошук
Наше опитування
Який стиль музики вам найбільше подобається??
Всього відповідей: 155
Друзі сайту
Статистика
Реклама

Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz